Англійська » Художня література в оригіналі » Sex and Erotics » Henry Miller
Генрі Міллер (26 грудня 1891, Нью-Йорк — 7 червня 1980, Каліфорнія) — американський письменник, твори і постать якого були, певно, одними з найконтроверсійніших у літературі XX ст.
Книги Міллера з їхнім відвертим сексуальним описом розхитали рамці американського літературного реалізму. Секс був для Міллера засобом пізнання світу. Використання непристойності, яка так обурювала пуританську свідомість, означало повстання проти тієї культури, яка таку свідомість породжувала. Світ Міллера через те часто сповнений гротескних персонажів, що живуть на периферії суспільства. Міллер не дає рятівної візії (реальність завжди залишається трохи туманною в його прозі), але критикує сучасне йому зубожіле духовне життя. Пошуки Міллера спрямовувалися на скорочення розриву між мистецтвом і життям. Він намагався дати своє бачення дійсності, переломленої через власний досвід.
"Тропік Рака" - перший повнокровний роман, опублікований у 1934 р., приніс авторові гучну славу, яка йшла попереду його творів і створила йому репутацію такого собі легковажного ловеласа. Тому може видатися дивним відшуковування якихось прихованих сенсів чи перегуків у цьому творі, хоча там вони, як і у кожному більш-менш цікавому тексті, безперечно, є. Сюжет твору має автобіографічне підґрунтя, хоча не можна нехтувати і значною мірою явленою тут художньою уявою. Париж — це і спонука, і тло для розповіді. Париж наратор називає повією: він «чудовий» на відстані, а при наближенні порожній і відразливий. Сюжет розгортається як щира й напружена сповідь головного та одного з небагатох персонажів-чоловіків Генрі. Жіночих персонажів натомість у творі значно більше, однак вони не мають виразного характеру. Зі зникненням Мони — дружини Генрі — жінку репрезентують тільки її статеві органи. Текст, власне, й починається з возз'єднання Генрі з Моною, хоч і нетривалого. Париж з його повіями (яким відведено чимала частина прози) заступає Мону і вказує на крах романтичних ідеалів. До того ж, паризьке оточення висуває значно менше вимог до його внутрішньої сутності. Перебування в Перижі — така собі форма саморуйнування. Генрі, голодний і нерідко без копійки в кишені, втішається своїм стражданням; воно підтверджує його відчуття світу як «гнилої раковини». Персонажем, що контрастує з Міллером як у його стосунках із жінками, так і самоусвідомленні, є Ван Норден, невротичний егоїст, який використовує жінок, намагаючись забути про себе, й уособлює той світ, де пристрасть розмежована із сексом. Філмор — інший антагоніст Міллера; як типовий американський емігрант шукає у Франції вина, жінок та пісень. Увесь текст постає як спроба Генрі бути самим собою. Генрі чужа меркантильність, уособлена Америкою: сенс матеріального добробуту нівелюється, якщо він не підкріплюється людяністю.
"Тропік Козерога" — своєрідний коментар на філософському рівні до описаного у «Тропіку Рака». Дія твору розгортається у Нью-Йорку як історія пробудження від пересичення стражданнями і розпустою. Головний персонаж тексту, працівник телеграфної компанії, намагається абстрагуватися від свого колишнього життя і стати ангелом, «чистим і нелюдським», повністю зосередженим на своїй ментальній суті. Це історія того, хто немовби прокинувся від жаху історії й чиїми натхненниками є праці Д. Г. Лоуренса, Ф. Достоєвського, друг і, звісно, «Вона», Мара. Америка — це «вигрібна яма духу»; її фактичне багатство і щастя вдавані. Скрізь, проте, спостерігається нелюдське ставлення людини до людини. Це пекло представляє зокрема філія «Cosmodemonic» (або «Cosmococcic») та її працівники: Карнахан, Дейв Олінскі, Клаузен, Шульдіг. Єдиним виходом бачиться мистецтво. Інший аспект загнивання — сексуальна реактивність, еротична утопія. Це нагадує радше стан загального божевілля. Секс зрештою розчаровує Міллера, мислення «через пеніс» веде в нікуди. Весь роман можна назвати глибоко асексуальним. Потрібна не та сексуальність, в якій людина стверджується, а та, в якій навпаки вивільняється.
Коли Міллер у 1940 р. повернувся у США, там було видано тільки «Космологічні очі» (1939) та серію уривків із «Макса і білі фагоцити» (1938). Решту творів було визнано занадто непристойною для публікації. У Франції «Тропік Рака» і «Тропік Козерога» заборонили в 1946 р., а Міллера засудили як порнографа. Після протестів французьких письменників цю постанову скасовано, але в 1950 р. «Сексус» заборонено у Франції, а в
1957 р. був засуджено як непристойний у Норвегії. Коли «Тропік Рака» нарешті опублікували у Сполучених Штатах (1961 р.), проти Міллера і його роману було порушено понад шістдесят справ. Книгу дозволили тільки
після рішення Верховного суду в 1965 р. Обурення з приводу непристойності текстів на тривалий час завадило
неупередженій оцінці заслуг Міллера. До цього спричинилася також його репутація клоуна і сатира. Зухвалий плювок в обличчя мистецтва в першій успішній книзі «Тропік Рака» спонукав критиків означити її як «антилітературу».
